Цього року я кинула собі виклик і вирішила спробувати свої сили у сертифікації. Позаду уже всі ІІІ етапи.
Чому вирішила взяти участь? Не скажу, що добровільно.
Мені запропонувала методист району. Сама я не проявляла ініціативи. На мене не
тиснули, але я подумала: «Чому б не спробувати?», адже з роботи ніхто не
звільнить і зарплати не позбавить. Я ніколи не шукаю легких шляхів і цей крок –
цьому підтвердження. Скажу відверто – шлях до сертифікату нелегкий. Пройшла я його
успішно і отримала омріяний сертифікат.
Навіщо проходила сертифікацію? Хотілося спробувати щось
нове, відповідати вимогам часу. Сертифікація - це чудова нагода перевірити свої
можливості, оцінити свої знання, подивитися на себе очима інших. Не менш
важлива фінансова мотивація – буде надбавка.
Дуже відповідальним був І етап - незалежне тестування. 100 тестових питань та
180 хв на їх виконання. 60 балів – це прохідний бал для успішного проходження І
етапу. На деякі питання тесту відповідала одразу, без обдумування. Були такі,
що відкладала на потім, бо варіанти відповіді викликали сумнів, а потім знову
до них поверталася.
ІІ етап – самооцінювання педагогічної майстерності.
Було важко себе оцінити, але я справилася.
З хвилюванням очікувала на ІІІ етап сертифікації. І
ось він позаду… Щоправда експерти вивчали мій практичний досвід в режимі
онлайн. Отож, щоб запитання не сипалися «як сніг на голову» потрібно було добре
підготуватися. Не скажу, що було складно, але іноді хвилювання заважало.
Есперти не були суворими екзаменаторами. Це була розмова, бесіда, обмін
досвідом між людьми, які розмовляють однією мовою.
На сьогоднішній день я, пройшовши всі етапи
сертифікації, можу з упевненістю сказати, найголовніше – не боятися нового, а
йти вперед, бо тільки так можна досягти успіху. Тому, хто ще думає, чи йти на
сертифікацію, - однозначно так!
